Няганским межрайонным следственным
отделом следственного управления
Следственного комитета при прокуратуре
Российской Федерации по Ханты-
Мансийскому автономному округу-Югре 17-
летнему подростку предъявлено обвинение
в совершении преступления,
предусмотренного ч.1 ст.282 УК РФ
(возбуждение ненависти либо вражды, а
равно унижение человеческого
достоинства).

На новогодние праздники получил огромное
количество поздравлений .
И мне хотелось бы поблагодарить тех
людей, кто писал мне…

1 січня минув 101 рік з дня народження великого сина України, націоналіста Степана Бандери. Він вселяв панічний страх радянській владі. І недарма, оскільки одного наказу Бандери вистачало для мотивацій і дій підпільників ОУН. Націоналісти йшли на самопежертви в ім`я України, ліквідуючи владних фукціонерів, влаштовуючи диверсії та іншими засобами знищуючи ворогів української нації. І це - попри величезну інтелектуальну та ідеологічну боротьбу , яка не менше відкривала очі сліпим. Саме тому до Бандери підіслали іуду-вбивцю Сташинського.
Але Дух Бандери живий і на сьогоднішній день і вселяє не менший страх нинішній владі Ж.О.П. і іншим ворогам нації. Але ми маємо надію, що «система» і зараз боїться недарма, про що свідчать наслідки заходів зі святкування річниці Бандери в деяких містах України. Патріотів, які вшановували день народження Провідника, немов п`яниць «пакували» до «автозеків», обгрунтовуючи чиїмось наказами, та нібито хуліганськими діями з боку патріотів. То на чиєму боці нинішні силові структури, і загалом влада, яка стільки спекулювала на його фоні. В той же час справжні вороги нації комуністи насміхались, а подекуди провокували вже скручених патріотів.
Брати! Націоналісти! Нам вже давно кинули виклик. Не за таку незалежність помирали оунівці. Не дозвольте ганьбити світле ім`я Бандери. Будьте сміливими!
Невже ви забули, що націоналізм – це постріли?

Ви чуєте голос тих чиї тіла нині приборкані стихією стін,кандалів і в'язниць!
Наш погляд на світ бадьоро сочиться крізь загратовані вікна тюрем та цвіль задушливих камер не позбавляє нас нестримної жаги життя.
Система нічого незмогла нам протиставити окрім репресивних інституцій і лживих судівських вироків котрі назавжди вкрали нашу молодість.Не дивлячись на те що кожен з нас перебуває в ізоляції ми завжди залишаємось поруч з Вами.Адже свобода-це не довільне пересування в просторі,чи здатність чинити спонтанні дії...свобода це стан душі і право на перемогу.
Побратими,нехай рік грядущий буде щедрим на успішні звершення і глибинні життєві осмислення.Нехай кожний здобуток подарований сьогоденням щораз глибше закохує Вас в інтригуюче грандіозне "завтра".Нехай серце кожного патріота відчує свою вийняткову місію в трансісторичному поступі нашої Нації і Раси.
Прагнення бути корисним для Батьківщини увиразнює дух шляхетності потенційно наявний в генах Українця та архетипах його свідомості.Будь змістовним ефектним.Нехай коний твій вчинок містить позицію,а кожне почуття -порив.Майбуття вагітне Правими перемогами і совість благородних ніколи не пробачає безплідно прожите сьогодення.
Борись до останнього і пам'ятай що Ми пам'ятаємо про Тебе розуміючи те,що ми з тобою єдине органічне ціле.
СЛАВА УКРАЇНІ!!!
We must secure the existense of our people and a future for white children.

Перелік злочинів комуністичного тоталітаризму не обмежується масовими розстрілами, цілеспрямовано зорганізованими голодоморами,політичними репресіями, нищенням культурних здобутків, замовчуванням або брехливим потрактовуванням подій минулого, й масовим виселенням автохтонів за межі етнічної Батьківщини з метою подальшої асиміліяції. Трагічним спадком всього посрадянського простору є штучна люмпенізація загалу й витворення духовно здеградованої орди, котру безпідставно нарекли «народом».

В кожному з нас живе те, що може нас ув`язнити. У одних це ненависть, у інших – заздрість, у третіх - гнів; також до цього переліку можна додати любов, котра іноді спонукає до найбільш безрозсудних вчинків. Також це ревнощі, пристрасть до чогось і навіть страждання. Так-так, страждання, адже воно може позбавити розумну істоту людської природи, якщо замість уваги, розуміння і співчуття на адресу людини лунають лише заклики до порядку. А ще ув`язнити будь-кого в змозі його величність Випадок. Буквально це означає опинитись в «потрібному» місці у «потрібний» час.

Не доведи Вам Боже випадково опинитись на місці злочину в той час, коли туди навідається міліція. Ви вважаєте, вони стануть напружувати свій інтелект, витрачати сили і ресурси, аби відшукати дійсного злочинця? Ні, Ви помиляєтесь.

«Якщо гинути – то з винятковим героїзмом, а якщо виживати – то незрівнянно ганебно». Ця модель висловлює антиномічний рух історичної поведінки українців. Ми всі різні і не тотожні, але наша терпеливість в усі часи заважала нам виконати власну історичну місію. Віднині наші ініціативи – сутужніші, а можливості – більш обмежені.Причина тому більш ніж очевидна. Ми втратили ще одну Людину Сумління. Макс Чайка не зробив з «виживання» мету життя. Його цінності не були транзитними, його слова не були ефемерними, його мислення було статурним і чистим.

Такі якості вирізняють особистість поміж інших. Такі люди є незручними для спільнот, що живуть категоріями «стабільності» і «міщанського добробуту». Такі люди бояться не смерті, а байдужості.

Вбили його ті, хто вірив у свою безкарність більше, ніж у справедливість. Вбили його ті, хто сподівався приховати свої анонімні очі у щурячій сірості натовпу…, хто сподівався розчинитись у знеособленій масі.

«Натовп» - це стан душі. «Натовп» - це колективна втрата історичної пам'яті. І втрата ця є вищою стадією безродності та духовної безпритульності.

Історичне безпам'ятство – це збуджувач самозабуття, котре ладне перетворити кожну Націю на безродну орду одвічно голодних ротів.

Натомість Макс був іншим. Він сповідав ті принципи, що виключають припустимість поступок на шляху до мети. І його серце апелювало до Святинь, але не до господарчих норм. Його совість не перетворилась на систему безвідмовного виправдання «его». Його життя не виродилось у боротьбу за побутові зручності.

Брате, ми пам'ятатимемо Тебе Вічно!"

Ни одна эпоха, ни в одной стране мира, не видела такого беспрецендентного подъёма борьбы Белой молодёжи с её врагами, который мы видим сейчас на просторах нашей Родины. Вот уже три года каждый новый месяц ознаменован новым взрывом, а новый день украшен кровью убитого врага. Ни когда ещё скин-движение ни получало в ряды своего небесного воинства столько мученников как сейчас, и никогда ещё в темницах ЗОГ-а нетомилось столько Узников совести. Братья, мы никогда не были так близки к Победе как сейчас. Во имя павших Братьев, не упустим шанс и вобьем последнии гвозди в крышку гроба оккупационного правительства!

Майже дохрипотні, вряди-годи навіть надміру емоційні, позірно-показові (проте відчутно нещирі й лицемірні) промови й дискусії більшості народних обранців та функціонерів геть усих гілок влади довкола переваг взятої за взірець нинішньою постколоніальною та постокупаційною адміністрацією західної демократії над тоталітаним устроєм нівелюючої людську гідність вже неіснуючої імперії, котра володіючи мільйонами людей занурювала їх у почуття безнадійного страху, звелися виключно до закликів досягнути наявного в країнах котрі її репрезентують матеріального добробуту.

Нинішні непритаманні цивілізованому, самодостатньому, й здатному захистити себе від звичних й новітніх форм агресивних аттак та різнобічного узалежнення процеси, котрі відбуваються в Україні, засвідчують неспроможність державних та державницько-патріотичних середовищ належним чином забезпечити громадян України власною, відповідаючою дійсності інформаційною продукцією. Прикладом тому може бути з'ява на книжкових ятках, шпальтах газет та в інтернеті, іноді претендуючих на сенсаційність й науковість, а здебільше надміру емоційних, переповнених примітивною лайкою й позбавлених логічних та вагомих аргументів опусів, котрі заперечують факт штучності й водночас спрямованості саме супроти українців голоду 1932-33рр.. Аргументи, котрими цинічно жонглюють претендуючі на опонентів особи й надміру заполітизовані українофобські середовища, вражають зухвалою аморальністю й упередженим лицемірством. Проте саме їхня примітивність й стає для багатьох причиною спокуси. Зрозуміло що спроби заперечити факт Голодомору 1932-33рр., рівно як і спроби подати його в цілком іншому, астрономічно далекому від дійчності світлі, криються в політичній площині. Росія (котра визнала себе правонаступником почилого геть не в Бозі Радянського Союзу) відмовляється визнавати насильницьке прилучення теренів колишніх радянських республік наслідком агресії та окупації, оскільки це визнання зобов'яже її взяти на себе відповідальність за всі акти насилля супроти поневолених нею народів. Прагнення певних шовіністично налаштованих кіл Росії зупинити відцентрові процеси котрі донещодавна мали там місце, й повернути цілковитий контроль над втраченими внаслідок розпаду соцтабору та Радянського Союзу територіями, штовхає оплачуваних Кремлем російських політологів до найрізноманітніших форм перекручення істричних подій.